Офіційна «Парламентская газета» опублікувала статтю під епохальною назвою «Фортеця Росія – фортеця миру», в якій багатозначно пояснює, чому Росія «століттям сприймається Заходом як противник і ворог». Ну, і заразом – «у чому секрет сили і яка місія Росії в світі, що складається». Як ви здогадалися, знайшлося в цих пишномовних міркуваннях місце і Україні... «Підкорення Сибіру і ось тепер – СВО» «За поданням еліт Заходу володіти світом повинні США та найближчі союзники Америки, тому суверенної Росії і навіть Росії як такої за їхніми поняттями взагалі не повинно бути, - заводить знайому пісню «Парламентская газета». - Таким чином, протистояння Заходу та Росії носить цивілізаційний та екзистенційний характер, йде вже століття «то згасаючи, то розгоряючись з новою силою», виявляючись у вигляді різномаштабних воєн та конфліктів, економічного тиску, «палацових/елітних» змов, «кольорових» переворотів та іншого. І зовсім невипадково саме Росія, поряд із Китаєм, визначена у західних стратегіях і доктринах як противник, який має бути позбавлений суверенітету та (в ідеалі) ліквідований/усунений/скасований». Ну і т.д. і т.п. - «ПГ» докладно роз'яснює, як злісний колективний Захід здійснює «гібридний вплив на Росію». «З високою ймовірністю готується новий «план Моргентау» - розчленування Росії на окремі суб'єкти та території, перехід промислових та нафтогазових районів під міжнародний контроль, повна демілітаризація, перетворення на аграрно-сировинний придаток Заходу. За реалізації такого плану рівень життя різко знизиться, а саме населення Росії скоротиться на кілька десятків мільйонів. Таким чином, ставка у нинішньому протистоянні – майбутнє існування Росії та Руського миру в цілому», – застерігає «Парламентская». І пропонує «рецепти» порятунку, в які – як би між іншим – включає і Україну: «Росія завжди «витягувала себе за волосся з кризового болота» і скріплювалася ЗАГАЛЬНОЮ СПРАВОЮ – Великими Ідеями та Великими Проектами – від повернення земель та підкорення Сибіру до Транссибу, Великої Перемоги 1945 року, космосу, ядерного проекту, Російської Арктики, Олімпіад, возз'єднання з Кримом і ось тепер СВО на території колишньої УРСР». «Створення нових точок зростання та мобілізації економіки країни – за Уралом, у Сибіру, Арктиці та Далекому Сході – те, що називається «Сибірським поворотом», але насамперед відновлення Донбасу та звільнених від нацистів територій колишньої УРСР, – можуть стати Великими Проектами суверенізації економіки Росії у першій половині ХХІ століття. Саме зараз там, довкола СВО, народжується справжня еліта Руського миру, накопичується пасіонарна енергія суспільства та політична воля розвитку Росії», - проголошує «Парламентская». Виявляється, вбивства російською армією мешканців Бучі, знищення Маріуполя, методичні ракетні обстріли Харкова, Сущини, Миколаєва – все це «народження справжньої еліти Руського миру». А далі «ПГ» взагалі гуморить – «Робочі місця, школи, поліклініки, ФАПи, аптеки, магазини, будинки культури, дворовий спорт, дозвілля та інше – все це має бути збережене та забезпечене всюди, а де треба – відтворено на місцях». «У 2022 році почалася нова епоха, де Росія може виграти, орієнтуючись на власні ресурси, що дозволить вибудувати більш життєздатну, міцну та незалежну економічну та політичну конструкцію, - продовжує переконувати «ПГ»... – А Європа втратила свої цілі та базові християнські та моральні цінності!.. Фактична зрада західними елітами своїх виборців – «скасування» національних держав на користь інтересів глобального гегемона – прискорює процес деградації західної цивілізації. Нещодавня заява глави МЗС Німеччини Анналени Бербок: «Не має значення, що думають мої німецькі виборці, я хочу стримати обіцянку людям України!» - лише одна з ілюстрацій цієї тенденції». «Влада – центр кристалізації Росії. Нові еліти, нова енергія Руського миру - це ті, хто зараз захищає світ від нацизму і відроджує Донбас», - завершує свою дешеву прокламацію «Парламентская»... Напевно, психіатрії в Росії буде чим зайнятися найближчими роками. «Новий розклад» Остервеніла «Комсомольская правда» розкрила «нову тактику Києва - удар по школах та вчителям». «Намагаючись зірвати початок навчального року Зеленський та його поплічники перейшли до фізичного та психологічного терору вчителів та мешканців звільнених територій», - із жаром повідомляє «КП». - Працюючі школи та поставлений навчальний процес – одна з головних ознак спокійного життя в будь-якому регіоні незалежно від політичної чи економічної обстановки. Цього Українська влада допустити не може. Для них це смерті подібне. Тому вони освоїли нову тактику - бити по школах, освітянам і батькам, які відправляють своїх дітей вчитися. Бити всіма доступними способами». «Головне у всіх цих діях Києва – залякати місцевих вчителів та, головне, мешканців, які збирають своїх дітей до школи. Тому вони освоїли ще один прийом – залякування вчителів. «Був дуже тяжкий час. Надходили погрози, і через месенджери, і через українські ЗМІ, та й деякі колеги про це говорили: «Українці повернуться і вам світить від 15 до 20 років, з вами буде зовсім інша розмова». Люди боялися і просто ходити на роботу та влаштовуватись працювати вчителями», - цитує «КП» якусь колаборнатку - «начальника відділу освіти адміністрації Вовчанського району Харківської області» - Віру Сорокову. «В результаті багато хто відмовився від роботи, довелося шукати інших учителів, зізнається чиновниця: «Виникали труднощі з набором на викладацькі посади, на посади директорів шкіл. Були прильоти з українського боку касетних снарядів. Після цього виїхало більше половини міста у страху за своїх дітей, за своє життя. Тому населення міста скоротилося практично вдвічі, бо якщо дітей було раніше 670, то тепер 300 із лишком, першокласників теж поменшало, - сказала вона». Ну, звісно: виявляється, жителі їдуть, бо «прильоти з українського боку»... Не Росія ж справді веде ці обстріли... «Варто зазначити, що це вже перевірена тактика Київського режиму. Вона була обкатана ще навесні у Запоріжжі, яке без боїв перейшло під контроль російської влади. Тоді мер Мелітополя, що втік, Іван Федоров через директора однієї зі шкіл тиснув на працівників сфери освіти, погрожував 15-річними термінами, вимагав від керівництва шкіл саботувати навчальний процес. Щойно ця схема розкрилася, всі причетні спішно покинули регіон. А школи та вчителі перейшли у нормальний робочий процес», - відверто бреше «КП». «Ще один фейк, яким лякають українських батьків школярів, у тому числі й у Харківській області: російська освіта обмежиться рахунком, читанням та письмом. Але цей фейк розвіявся сам собою, коли перед новим навчальним роком вивісили розклад, складений вже за російськими стандартами: «Стільки предметів у молодших класах, стільки-то в середніх, а в старших – ось стільки. І виявилось, що предметів більше, ніж було в українській школі», - запевняє «КП» нібито зі слів батьків. Загалом від «руського миру» - суцільні знання... «Сімейна громадянська війна» Урядова «Российская газета» опублікувала сльозливий побутовий опус якоїсь уродженки Миколаєва про те, «як у нашій сім'ї починалася громадянська війна». «Нещодавно російським ТБ пройшов фільм "Херсон - російське місто". Розповідалося, як його мешканці прийняли звільнення від київського режиму, як місто мешкає зараз. Але мене здивували слова одного молодого херсонця. Коли кореспондент спитав його про плани, той відповів: "Хочу з Російською армією піти на Миколаїв". "І на Одесу?" - "Ні, в Одесі живуть добрі люди!". А у Миколаєві, виходить, погані?», - дає затравку авторка «РГ». І відразу поспішає роз'яснити: «Втім, його логіка зрозуміла: адже Миколаїв постійно обстрілює Херсон, намагаючись "повернути в Україну". Мене це дуже засмучує, бо Миколаїв – моє рідне місто. Коли Херсон знову став російським, я почала чекати на звільнення і Миколаєва. Але чому ж у сусідніх міст виявилися такі різні погляди?». Ну, і починається псевдоісторичне марення на відому тему: «Херсон і Миколаїв – всього за 60 км один від одного. Після перемоги над Туреччиною у 1774 р. Росія отримала вихід до Чорного моря. Потрібен був флот. Херсон, заснований Потьомкіним у гирлі Дніпра, - колиска Чорноморського флоту...», а потім – радянські сентиментальності на кшталт «я планувала після навчання повернутися до рідних країв, однак у столиці вийшла заміж, але зв'язку з миколаївцями не поривала, а в мене там жили батьки, брат із дружиною, двоюрідна сестра, шкільна подруга, кохана вчителька, сусіди по дачі...». «Але ось стався розвал СРСР. Моя батьківщина стала "незалежною", а я в ній – іноземкою. І ставлення до Росії в Україні поступово почало змінюватися. Основне невдоволення – чому нам, братській країні, росіяни продають газ за європейською ціною? Адже його, мовляв, до розвалу країни добували й українці на родовищах Півночі та Сибіру! І брат Андрій, який колись будував БАМ, раптом теж висловив образу: "Чому я за БАМ не отримав компенсації від Росії?". А шкільна подруга Аліна обурилася, що Росія нібито привласнила гроші зі ощадкнижок усіх жителів колишнього СРСР. Так сказали українським ТБ. Але не додали, що Росія виплатила усі борги Радянського Союзу», - проводить «політінформацію» авторка опусу. І наголошує: «З кожним роком у міру погіршення життя в Україні зростала прірва між нашими країнами. І піднімався український національний дух. У Києві славили Бандеру, ходили зі смолоскипами. А в Миколаєві одне за одним закривалися підприємства, які колись пов'язані з Росією... Неприязнь до колись братської Росії я почала відчувати все частіше. Вчителі намагалися не згадувати про спільну історію. В області почали проводитися навчання натовських військ. А в самому Миколаєві все менше залишалося російських шкіл та дитсадків. Російська мова витіснялася українською». Знайшлося в опусі та місце знайомим кремлівським штампам: «Після держперевороту в Києві нова влада насамперед вирішила заборонити російську мову. Донбас висловив незгоду, там почалися хвилювання. А тим часом у Миколаєві за кілька тижнів перед кривавими подіями в Одесі група озброєних хлопців побила тих, хто у наметі на площі Леніна збирав підписи за федералізацію»... Ну, а «вранці 24 лютого мене розбудив дзвінок з Миколаєва», і слідує його переказ: «Дружина брата Соня задихалася від збудження: Ну що, радуйся, твоє рідне місто бомбять! - репетувала вона в трубку. Я постаралася пояснити, що бомбардують не місто, а військові об'єкти, бо розпочалася операція із захисту Донбасу, мешканцям якого вісім років не давали спокійно жити. - Та їх давно треба просто знищити! - Перебила мене Соня. - І я згодна з Юлею Тимошенко, треба було скинути на них атомну бомбу! Не подобається Україна – хай би їхали у свою Росію, якби вона була проклята, і ти разом з нею! І щоб ти здохла! Пізніше зателефонувала подруга Аліна, повідомила, що бомбили Очаків, куди ми з нею часто їздили купатися. Я їй сказала, що там розбомбили англійську військову базу, мирні об'єкти не чіпатимуть. Потім подзвонив брат: «Знай, я не маю більше сестри!». Авторка мучить: «чи опиратиметься населення Миколаєва при звільненні міста нашими військами?» - «Чи залишаться миколаївці переконаними українцями чи, як у Херсоні, перейдуть на бік Росії? Час покаже. Але, зважаючи на все, - бій за Миколаїв має бути нелегким, у тому числі і за мізки його жителів». І з усією кремлівською ніжністю переконує: «А у Херсоні нещодавно підняли величезний російський прапор на найвищій точці міста. Там готуються до референдуму щодо повернення до РФ. Отримують російські паспорти. Корабели ремонтують стапелі заводів для будівництва ВМФ. Так було раніше. Так буде й надалі». «Тягомотина втомлює» В інтерв'ю кремлівському «Московскому комсомольцу» якийсь «військовий експерт, Герой Росії та колишній розвідник» Рустем Клупов «проаналізував ситуацію зі спробою українського контрнаступу». При цьому, зазначає газета, Клупов «надав особливого значення наступним трьом дням спецоперації». Здавалося б, «пророцтва» Клупова легко оцінити – інтерв'ю він дав 2 вересня... «Київ розраховує на те, що ЗСУ мають вийти до Дніпра на Херсонському напрямку та відрізати частину наших сил. Якщо у них це не вийде, то все, – заявляє Клупов, і запевняє, що російські військові готові піти у наступ. - Тоді ми їх розгромимо, бо маємо резерви, і дорога на Миколаїв та Кривий Ріг буде відкрита. Війна і полягає у постійному русі. Наприклад, ми наступали, потім зупинилися, відбили контрудари, які противник підготував за цей час, і на плечах противника знову наступаємо». «Позиційна тягомотина, яка була протягом останніх двох місяців – вона, звичайно, більше втомлює солдатів та командирів, ніж наступ чи якась динаміка. І ось зараз динаміка пішла. Це дуже добре для наших сил, які тримають вогневу перевагу у повітрі», - запевняє Клупов. Принагідно він гаряче погоджується, що «спробою захоплення Запорізької АЕС керують із Вашингтона»: «Це зовсім не версія. Є підтверджені дані. Корпус планування цієї операції був під керівництвом натовських офіцерів та під проводом США. Особовий склад готувався на території Великобританії, техніка надійшла із країн НАТО. Крім того, не секрет, що українці користуються всіма даними космічної, радіоелектронної, радіолокаційної розвідки далекого радіолокаційного виявлення та іншими видами розвідки, які ведуть країни НАТО і в першу чергу США». «Тут ніяких версій бути не може, чорним по білому написано, що Америка керує контрнаступом», - відрізає Клупов. Гей, Клупов, а де ж твій прогноз про «наступні три дні спецоперації», яким ти «надаєш особливого значення»? На жаль, про це Клупов та «Московский комсомолец» чомусь рішуче промовчали. Огляд підготував Михайло Карпенко, ОстроВ
